Алкоголь. Заборонено чи ні?

Висновок у даному питанні було зроблено Постановою Верховного Суду України № 2а-54/10 24 травня 2016 року та встановлено, що постійна заборона (обмеження) торгівлі алкогольними напоями виходить за межі повноважень, наданих органу місцевого самоврядування.

В преамбулі судового рішення йдеться про те, що у липні 2009 року Позивач звернувся до суду та просить визнати протиправними та скасувати пп. 1, 1.1., 1.2. та 2 п.1 рішення міськради «Про внесення змін до рішення двадцять четвертої сесії міської ради від 8 квітня 2009 року №54» від 27.05.2009 №37 (заборонити продаж алкогольних напоїв з 22:00 до 11:00 в торговельних закладах, розміщених у місцях, зазначених у додатку, в інших торговельних закладах міста та заборонити продаж алкогольних напоїв в закладах ресторанного господарства м. Хмельницького з 23:00 до 11:00, які розміщені в житлових будинках, у вбудовано-прибудованих до житлових будинків приміщеннях і безпосередньо суміжних з житлом та малих архітектурних формах), оскільки оскаржувані положення рішення порушують його права та прийняті за межами повноважень міськради, встановлених законодавством.

Аналізуючи зміст даного судового рішення, хотілось би звернути увагу на норми законодавства, що лягли в його основу.

Так, в першу чергу, суд виходив з того, що загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР. Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку міститься в ст. 30 зазначеного Закону, відповідно до якого встановлено наступне:

до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;
до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Підсумовуючи наведені законодавчі акти, судом зроблено висновок, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.

Основними ж вимогами до роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбаченими п. 1 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854, встановлено заходи, спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування. П. 7 Правил в свою чергу встановлено, що режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій встановлюється суб'єктом господарської діяльності за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Відповідно обмеження, які стосуються продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР, в якій перераховуються випадки, коли забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів та, зокрема, зазначено «в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування».

Виходячи з зазначеного, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що встановлена міською радою заборона (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час є протиправною, оскільки такі дії виходить за межі наданих їй повноважень.

Судовий спір у подібній справі мав місце і на теренах Львівщини.

Як відомо, у 2011 році Львівською міською радою також було прийнято рішення - Ухвалу від 15.12.11 №1000 - про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом на території м. Львова, зокрема обмеження торгівлі слабоалкогольними напоями у малих архітектурних формах (п.п.1-7, 9 Ухвали).

Відповідно до цього, Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Львівської області та просило скасувати це рішення, оскільки зазначене є прийнятим поза межами відповідних повноважень та окрім цього створює групі суб'єктів господарювання, родовою ознакою яких є господарська діяльність з торгівлі алкогольними напоями у тимчасових спорудах торгівельного призначення, несприятливі умови, порівняно із конкурентами, що здійснюють торгівлю такими товарами у постійних спорудах торгівельного призначення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18 квітня 2016 року по справі № 914/546/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року та Постановою Вищого Господарського суду України від 21 липня 2016 року у справі № 914/546/16 позов задоволено - визнано п.п.1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.11 №1000 недійсними (незаконними).

Не зважаючи на це, на території України ще й досі діють подібні рішення органів місцевого самоврядування. Це свідчить зокрема про те, що слід на законодавчому рівні зайнятися пошуком шляхів підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин в тій чи іншій площині, оскільки, як свідчить практика, це є одним з основних завдань сучасної юридичної науки.

ДЖ.:ЗіБ

Безкоштовна консультація