Чи є незавершене будівництво об’єктом права спільної сумісної власності подружжя?

Роз’яснення цього питання міститься у Постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року (справа № 6-47цс16).

Як йдеться у вступній частині рішенні, за час шлюбу подружжям було збудовано жилий будинок, проте Відповідач відмовився оформляти прийняття його до експлуатації та реєструвати право власності, а відтак, Позивачка, вважаючи що її право порушене, просила визнати за нею право співзабудовника на частину вказаного об’єкта незавершеного будівництва.

При розгляді даного питання суд посилається на норми вітчизняного законодавства, а також не останню роль приділяє положенням Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, якими передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому суд зазначає також і те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Основними нормами, якими суд обґрунтовує свою позицію в рішенні, є положення ст. ст. 317, 319, 321, 331, 368, 372 Цивільного кодексу України та ст. ст. 60, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України, які встановлюють наступне:

конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності;

- право власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства;

- майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, окрім цього, також мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, причому в результаті такого поділу їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом;

- право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Окрім цього та враховуючи той факт, що законодавець не надає чіткої дефініції поняттю незавершеного будівництва, суд, виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, визначає, що об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва) – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Правовий аналіз даної Постанови та наведених в ній норм матеріального права дає можливість зробити висновок про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток кожного з них. При цьому, слід зазначити також і те, що аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року.

Безкоштовна консультація