Чи повинен суд при розгляді справи про оскарження повідомлень – рішень дослідити і врахувати документи платника податків, що не подавались в процесі проведення перевірки

Дане питання було розглянуте колегією суддів Вищого адміністративного суду України 28 січня 2016 року під час розгляду справи № К/800/40037/15.

Відтак суд, спростовуючи позицію судів попередніх інстанцій, звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не на позивача.

Окрім цього колегія суддів не підтримала висновків судів попередніх інстанцій і про те, що документи, долучені позивачем до матеріалів справи, не були предметом дослідження при розгляді справи, оскільки, як йдеться в оскаржуваних рішеннях, були відсутні підстави для їх врахування, адже ні під час перевірки, ні після її завершення (разом із запереченнями на акт) жодних документів на підтвердження своєї позиції позивачем до податкового органу не надавалося,.

На підтвердження зазначеного ВАС України зазначив, що за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справ суди повинні:

визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень,
з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів та вжити заходів до своєчасного їх подання.

У зв’язку з цим, як йдеться в ухваленому рішенні, в порушення вимог процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано у повному обсязі обставин щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом, зокрема не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентом, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів/послуг та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено подальше використання позивачем придбаних робіт у власній господарській діяльності.

Отже, в цій справі Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку та сформував чітку позицію відносно того, що суди, розглядаючи подібну категорію справ, повинні перш за все приймати, досліджувати та враховувати при ухваленні рішення всі документи та інші докази подані у справу платником податків, а також підкреслив обов’язок фіскального органу в порядку, передбаченому положеннями ст. 71 КАС України, доказувати правомірність свого рішення, не перекладаючи тягар доказування його протиправності на платника податку.

Безкоштовна консультація