Майно ФОП є особистою приватною власністю

Майно фізичної особи — підприємця як майно для професійної діяльності члена сім’ї, яке придбане за кошти від діяльності як підприємця і використовується в підприємницькій діяльності не в інтересах сім’ї, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, а не як об’єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України.

Такого висновку доходить ВСУ в Постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15.
Постановляючи таке рішення, Судова палата у цивільних справах Верховного суду виходила з наступного.

Нормами ст. 57 Сімейного кодексу України визначено перелік видів особистої приватної

власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які становлять підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені ст.60 кодексу. За змістом цієї норми, майно, набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Перелік об’єктів права спільної сумісної власності подружжя визначено положеннями ст. 61 Сімейного кодексу України, якими є:

- будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту;

- заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя;

- речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Окрім цього, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Беручи до уваги зазначене, суд робить акцент на тому, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Відтак, як йдеться у рішенні, застосовуючи цю норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, на підставі доказів потрібно встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

Одночасно з цим та згідно із чч.1, 2 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа — підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; фізична особа — підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

На підставі наведеного, суд робить висновок про те, що майно суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, придбане в результаті здійснення підприємницької діяльності та за рахунок такої діяльності, є його особистою приватною власністю.

ДЖ.:ЗіБ

Безкоштовна консультація