Подвійне громадянство в Україні

В 2000 році набула чинності Європейська конвенція «Про громадянство», яку 21 грудня 2006 року підписала і Україна. Цей документ надав дефініцію громадянства, в призмі чого громадянством є правовий зв’язок між особою та державою без зазначення етнічного походження особи.

Наявність громадянства надає можливість державі визначити порядок та специфіку відносин між нею та її громадянами, а громадян, в свою чергу наділяє низкою прав та обов’язків, закріплених на законодавчому рівні в тій чи іншій країні. Відтак, це поняття наділено основним принципом - взаємною відповідальністю між державою та громадянином.

На законодавчому рівні кожна країна самостійно визначає хто є її громадянином, при цьому відповідно до положень Декларації прав людини, що прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, держава повинна враховувати основні права людини, котрі, в силу стрімкого прогресу, на сьогоднішній день трансформували ці права та надали їм універсального забарвлення. Як резидент так і нерезидент, відповідно до міжнародних стандартів, мають рівні права на території однієї держави, за винятком права обирати та бути обраним.

Поняття множинного громадянства визначено положеннями Європейської Конвенції «Про громадянство», де зазначається, що громадянин певної держави, що має окрім цього інше громадянство, має такі самі права та обов’язки на території цієї держави, як і інші її громадяни.

Попри те, все ж досі виникає багато питань стосовно так званого подвійного громадянства, які потребують більш досконалого врегулювання на законодавчому рівні, а тому більшість країн світу все ж схиляються до того, щоб у міжнародному приватному праві використовувати поняття постійного проживання або доміцілій.

Отримання статусу постійного мешканця безпосередньо пов’язано з отриманням посвідки на постійне проживання, яка фактично не поступається статусу громадянина, оскільки її власнику країна гарантує ті ж самі права та обов’язки, що й громадянину, за винятком політичних.

Що стосується врегулювання питань подвійного громадянства в Україні, то таке здійснюється положеннями Закону України "Про громадянство України", відповідно до яких якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. При цьому слід зазначити, що між Україною та іншими державами, відсутні будь-які договори про обмін інформацією щодо осіб, які прийняли громадянство цих країн.

Відтак на розгляд парламентарів 24 листопада 2015 року за № 3514 ініціативною групою було внесено проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо множинного громадянства), якими пропонується доповнити його новою статтею 1971 такого змісту:

«Стаття 1971. Неповідомлення про набуття іноземного громадянства (підданства)

Неподання або несвоєчасне подання повнолітнім громадянином України, який добровільно набув іноземне громадянство (підданство), письмової заяви про це та копії документа, що підтверджує набуття ним іноземного громадянства (підданства), до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, підпорядкованого йому органу за місцем проживання або дипломатичного представництва чи консульської установи -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Однак станом на сьогоднішній день законопроект залишається законопроектом, а відтак висновок такий: якщо громадянин України набув громадянство іншої країни, то це не позбавляє його українського громадянства - в правових відносинах з Україною він надалі визнається лише громадянином України, а жодної відповідальності за таке набуття чи неповідомлення про набуття відповідні органи не передбачено.

Безкоштовна консультація