Правильний спосіб захисту – зобов’язати видати дозвіл на розробку землевпорядної документації

29 вересня 2016 року Вищим адміністративним судом України було прийнято Постанову у справі № К/800/19142/16.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням органу місцевого самоврядування Позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва об’єкта нерухомості у зв’язку з тим, що на ній відсутнє нерухоме майно (ст. 120, п. 2, ст. 134 ЗК України).

Не погодившись з такими висновками, Позивач оскаржив це рішення та виграв у суді першої інстанції. Однак апеляційною інстанціє, рішення якої підтримав суд касаційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову, з чим не погодилася колегія суддів ВАС України, мотивуючи свою позицію наступним.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

За правилами ч. 2 ст. 134 цього ж кодексу не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на них об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Ч. 3 ст. 331 цього ж кодексу передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об’єктів незавершеного будівництва.

Згідно положень ст.. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно їх повноважень. За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 123 кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Колегія Вищого адміністративного суду України погодилася з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності відмови міської ради у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з посиланням на відсутність на земельній ділянці об’єкту нерухомого майна, що спростовується договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва та витягом з реєстру прав власності на нерухоме про реєстрацію права власності Позивача на об’єкт незавершеного будівництва. Факт наявності у Позивача права власності на об’єкт незавершеного будівництва встановлений як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, при цьому є невірним висновок апеляційного суду про відсутність порушеного права Позивача, оскільки відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є прямою перешкодою для виготовлення такого проекту та подальшого отримання земельної ділянки у користування (оренду).

Також колегія суддів ВАС України у вказаній ухвалі погодилася з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про зобов’язання міської ради у встановлений чинним законодавством термін надати дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, оскільки рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Таким чином ВАС України вказав, що зобов’язати Відповідача надати Позивачу відповідний дозвіл на розробку землевпорядної документації є правильним способом захисту порушених прав, оскільки саме він забезпечить повне їх поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.

Безкоштовна консультація