Розмір процентів слід визначати на рівні облікової ставки НБУ

07 вересня 2016 року Верховний Суд України (справа № 6-1412цс16) зробив висновок щодо невизначеного договором розміру процентів після спливу строку на повернення коштів, відповідно до якого такий встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проаналізувавши Постанову ВСУ, вважаємо за необхідне, звернути увагу на ключові, на нашу думку, положення норм закону, які лягли в її основу.

Ст. 1046 Цивільного кодексу України, містить дефініцію договору позики, згідно з якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормами ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст. ст. 525, 526 кодексу виникає, що зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до ч. ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Нормами ст. 536 кодексу встановлено зокрема те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, як виникає з проаналізованого судового рішення, у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання у спорах даної категорії, судам потрібно керуватися нерозривно пов’язаними між собою положеннями ст. ст. 625, 1048 ЦК України.

ДЖ.:ЗіБ

Безкоштовна консультація