01 червня 2016 року в першому читанні було прийнято зареєстрований в парламенті 04 лютого 2015 року за № 2018 проект Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо права на зміну по батькові)».
Ініціатори законопроекту стверджують, що його прийняття зумовлене необхідністю виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), рішення від 16 травня 2013 року, заява № 20390/07).
У вказаному рішенні встановлено, що, оскільки положення законодавства України, які регулювали питання зміни по батькові, сформульовані не достатньо чітко, має місце факт порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд відмітив, що українська система зміни імені є досить гнучкою і особа може змінити ім’я, дотримавшись спеціального порядку з незначними обмеженнями, які застосовні у особливих випадках, що здебільшого належать до сфери кримінальної юстиції.
Таким чином, за наявності практично повної свободи зміни власного імені та прізвища, обмеження у зміні по батькові не виявляються такими, що належно та достатньо обґрунтовані національним законом (п. 41 вищевказаного рішення).Єдине, що зазначається в п. п. 3, 4 статті це те, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження, а також прізвище, власне ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону.