Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 6-2470цс16 було остаточно встановлено та роз’яснено питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, у правовому висновку до даної справи йдеться про те, що нормами ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках:

звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу;
у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству;
у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Як йдеться далі у зазначеній статті, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд наголошує, що у справі, яка переглядається, позивачку не було звільнено з роботи, на підставі наказу роботодавця, а лише, з дотриманням вимог частини третьої статті 32 КЗпП України (з попереднім повідомленням), було змінено істотні умови праці - до покращення фінансового стану відділення встановлено неповний робочий тиждень з виплатою 0,2 ставки посадового окладу. Після цього дана особа праці не припинила, її вихід на роботу у спірний період один раз на тиждень підтверджується табелями обліку робочого часу, оплата праці в цей період проводилась пропорційно відпрацьованому часу, що відповідає вимогам ст. 56 Кодексу.

Отже, як констатує суд, положення ст. 235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним і не передбачає виплати різниці в заробітку в разі зміни істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Безкоштовна консультація