Законопроект про відумерлу спадщину став законом

13 жовтня цього року Президентом України було підписано закон № 3006 від 01.09.2015 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли».

Як пояснюють автори законопроекту, із застосуванням на практиці норм, якими передбачено право територіальних громад на одержання в судовому порядку у комунальну власність майна, що входить до складу відумерлої спадщини, виникають численні проблеми. Особливо актуальною вказана проблема є для випадків, коли у складі такого майна є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки їх облік не ведеться (однак за неофіційними даними площа таких становить близько 1,5 мільйона гектарів). Як результат, дана невизначеність є суттєвою перешкодою для офіційного оформлення права користування ними, значна кількість площ не використовуються і заростає бур’янами, місцеві бюджети позбавлені відповідних надходжень.

Пропонуємо вашій увазі розглянути, на нашу думку, ключові та найбільш цікаві моменти, що стали передумовами прийняття даного закону, акцент на яких поставлено його авторами в пояснювальній записці та надано відповідні пояснення доцільності їх врегулювання на законодавчому рівні.

1. Оскільки правом на отримання у комунальну власність майна відумерлої спадщини наділена територіальна громада не за місцем розташування нерухомого майна, а територіальна громада за місцем відкриття спадщини (здебільшого це останнє місце проживання померлого), орган місцевого самоврядування у переважній більшості випадків взагалі не знає про наявність майна, яке може бути за рішенням суду передане до комунальної власності в порядку визнання спадщини відумерлою. Тому запропоновано надати право на отримання у комунальну власність нерухомого майна, що перебуває у складі відумерлої спадщини, територіальній громаді за місцем розташування такого майна для використання в цілях розвитку територій.

2. Оскільки відсутній дієвий механізм отримання сільськими, селищними, міськими радами інформації щодо наявності об’єктів, які входять до складу відумерлої спадщини, що є абсолютно неприпустимим в умовах, коли більшість інформації про нерухомість та її власників наявна у державних інформаційних системах в електронному вигляді, запропоновано забезпечити автоматизований механізм взаємодії між ними з метою виявлення майна, що входить до складу відумерлої спадщини (котрий є можливим з технічної точки зору), що значно пришвидшить процес пошуку і виявлення такого майна та звільнить органи місцевого самоврядування від необхідності самостійно формувати доказову базу при розгляді справи у суді.

3. Оскільки відсутній механізм оприлюднення інформації про судові справи, порушені за заявами органів місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою (таке повідомлення обмежується інформацією у місцевій пресі та не дає змоги спадкоємцям, які з поважних причин пропустили строк прийняття спадщини, і проживають в іншій місцевості, дізнатись про такі заяви і порушити в суді питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини), доцільно вносити вказану інформацію до Спадкового реєстру та забезпечити її відкритість через офіційний сайт Міністерства юстиції України.

4. Оскільки існують проблеми з управління нерухомим майном до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, це стосується передусім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для збереження їх якісних характеристик, уникненню загрози забур’яненню, доцільним є надання права управління земельною ділянкою, що входить до складу спадщини у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту безпосередньо сільській, селищній, міській раді за місцем розташування такої земельної ділянки.

5. Доцільним є надання права на подання заяви про визнання спадщини відумерлою, окрім органу місцевого самоврядування, також кредитору померлого, а також у разі наявності у складі спадщини земель сільськогосподарського призначення, - також власникам та користувачам суміжних земельних ділянок (зі збереженням положень щодо передачі майна у складі відумерлої спадщини у комунальну власність). Це пов’язано з тим, що саме кредитор зацікавлений у тому, щоб таке майно нарешті отримало власника, адже без цього виконання існуючих зобов’язань перед кредитором є неможливим. Власник, користувач суміжної земельної ділянки заінтересований у вжитті заходів добросусідства і у тому, щоб суміжна земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням і її стан не створював перешкод для використання суміжних ділянок.

6. Оскільки існують проблеми і з оформленням орендних відносин на земельні ділянки, власники яких померли до закінчення строку договору оренди доцільним є встановлення правила, за яким у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди, такий договір вважається продовженим до державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Крім того, доцільно зупинити на цей період строки повідомлення орендарем власника про використання переважного права на продовження терміну оренди.

Безкоштовна консультація